типологія

(грец. — відбиток і вчення)

Метод наукового пізнання, при котрому система об'єктів розчленована і згрупована по типам. В образотворчому мистецтві реалізується у розподілі творів по жанрам. В дизайні та архітектурі будівлі класифікуються відповідно до їхнього цільового призначення, вивчається залежність розпланування і об'ємно-просторової структури залежно від функціональних потреб, конструктивних особливостей, технологічних можливостей. Типологічний метод розгляду й оцінки споруд необґрунтовано став превалювати у XX ст. не тільки у радянських, а й в закордонних дослідженнях з історії архітектури, оскільки дозволяв уникнути розгляду світоглядної, образної проблематики, складних питань стильового розвитку.